NAU Harvester System
Влияние китайской архитектуры и искусства на европейскую архитектуру и дизайн ХVIII – начала XX веков
Наукові журнали Національного Авіаційного Університету
View Archive Info| Field | Value | |
| Title |
Влияние китайской архитектуры и искусства на европейскую архитектуру и дизайн ХVIII – начала XX веков
The influence of Chinese architecture and art on European architecture and design of the period of the eighteenth - early twentieth centuries Вплив китайської архітектури і мистецтва на європейську архітектуру і дизайн ХVIII- початку XX століть |
|
| Creator |
Пен, Чан; Київський національний університет будівництва і архітектури
|
|
| Subject |
Китайская архитектура и искусство; Дизайн; Традиция; Европейская архитектура и искусство; Влияния; Трансформация форм; Традиционная полихромия
72.01 Chinese architecture and art; Design; Tradition; European architecture and art; Influences; The transformation of forms; Traditional polychrome 72.01 Китайська архітектура і мистецтво; Дизайн; Традиція; Європейська архітектура і мистецтво; Впливи; Трансформація форм; Традиційна поліхромія 72.01 |
|
| Description |
На протяжении многих веков своего развития китайская архитектура выработала свои специфические особенности, которые нашли воплощение в сооружениях различного функционального назначения – императорских дворцах, храмах таоизму, конфуцианства и буддизма, малых архитектурных формах, садово-парковом искусстве и тому подобное. Архитектуре и искусству Китая присущи четкое соблюдение правил фэн-шуй, соответствие искусства и архитектуры традиционным религиозным верованиям, философии и особенности социально-политического устройства государства, Несмотря на смену династий, традиционная архитектура оставалась достаточно консервативной, то есть можно говорить о присущей Китаю преемственности архитектурно-художественных традиций. Определяющими признаками, по которым древнюю китайскую архитектуру знают в мире, стали: характерные силуэты зданий с традиционными вогнутыми крышами с черепичной кровлей, использование полихромных декорированных опор, ширм, перенасыщенность деталями, широкое использование сложного профилированного резьбы, символическое значение сюжетов росписей, традиции которых достигают доисторических времен, и даже полихромии, где каждый цвет имел определенное значение (основными цветами были красный, золотой, синий, зеленый и белый), так же как и изображение определенных живых существ – реальных и фантастических и цветов. Традиционными строительными материалами были камень, дерево, керамика. Квинтэссенцией традиционных признаков древнекитайской архитектуры является ансамбль императорского Запретного города вКитае, главными сооружениями которого есть три основных церемониальные залы Тайхэдянь (Верховной Гармонии) (кит. 太和 殿), Чжунхэдянь (Полной Гармонии) (кит. 中 和 殿) и Баохэдянь (Сохранения Гармонии) (кит. 保 和 殿). Кроме них, в состав ансамбля входили расположены по определенной социально-политической иерархии дворцовые сооружения, храмы и святилища. Благодаря своей оригинальности традиционная китайская архитектура оказала значительное влияние на философию, искусство и архитектуру европейских стран, начиная с ХVII века. Именно китайской архитектурно-художественной традиции обязана своим появлением стиль шинуазри, или шинуазери (от фр. Сhinoiserie, букв. Китайщина), разновидность течения ориентализма, который выразился в трансформации традиционных приемов средневекового китайского искусства и архитектуры в искусстве и архитектуре Европы преимущественно в ХVII веке. Стиль шинуазри по сути представлял собой подражание восточному искусству и архитектуре вообще, экзотики Востока вообще, не ограничиваясь только непосредственно китайскими традициями. Впоследствии китайские влияния ощущались в более поздних стилях историзма и модерна. Вместе с тем, европейские вариации не могут считаться точным воплощением китайских архитектурно-художественных и дизайнерских традиций, учитывая произвольное использование форм и мотивов от китайского философско-религиозного символического основания, другую полихромию и упрощенность форм и декора.
Over the centuries of its development, Chinese architecture has developed its specific features, which are embodied in buildings of various functional purposes - imperial palaces, temples of Taoism, Confucianism and Buddhism, small architectural forms, landscape gardening art and the like. The architecture and art of China are inherent in strict observance of the rules of Feng Shui, the correspondence of art and architecture to traditional religious beliefs, philosophy, and especially the socio-political structure of the state. Despite the change of dynasties, traditional architecture remained quite conservative, that is, we can talk about China's inherent continuity of architectural and artistic traditions. The definitive symbols by which ancient Chinese architecture is known in the world are the following: the typical silhouettes of buildings with traditional concave roofs covered with with tiling; the application of polychrome decorated supports, screens; over-saturation with details; the widespread use of complex-shaped carving, the symbolic significance of the mural plots, traditions of which are from prehistoric times, and even polychromy, where each colour had a particular meaning (the main colours were red, gold, blue, green and white).Traditional building materials were stone, wood, and ceramics. The quintessence of traditional signs of ancient Chinese architecture is the ensemble of the imperial Forbidden City in China, the central buildings of which are the three main ceremonial halls of Tài Hé Diàn (The Hall of Supreme Harmony) (Chinese. 太和 殿); Zhōng Hé Diàn (The Hall of Central Harmony) (Chinese. 中 和 殿) and Bǎo Hé Diàn (the Hall of Preserving Harmony) (Chinese 保 和 殿). In addition to them, the ensemble included palace structures, temples and sanctuaries located in the particular socio-political hierarchy. Because of its originality, traditional Chinese architecture has had a significant impact on the philosophy, art and architecture of European countries since the 17th century. It was the Chinese architecture and art tradition due to which the style of chinoiserie emerged. Chinoiserie (from French Chinoiserie, lit. Chinese), a type of orientalism that originated under the influence of the East India Trading Company, the manufacture of Delft ceramics and Golan lacquered furniture in Chinese traditions, manifested in the transformation of traditional techniques of medieval Chinese art and architecture in the art and architecture of Europe in the seventeenth century. The chinoiserie style was an imitating of Oriental art and architecture in general, of the exotic of the East in general, not limited to directly Chinese traditions. Subsequently, Chinese influences felt in later styles of historicism and modernism. At the same time, European variations cannot be considered the exact embodiment of Chinese architectural, artistic and design traditions, given the arbitrary use of forms and motifs from the Chinese philosophical and religious symbolic foundation, other polychrome and simplified forms and decor. Протягом багатьох століть свого розвитку китайська архітектура виробила власні специфічні особливості, які знайшли втілення в спорудах різного функціонального призначення – імператорських палацах, храмах таоїзму, конфуціанства і буддизму, малих архітектурних формах, садово-парковому мистецтві тощо. Архітектурі та мистецтву Китаю притаманні чітке дотримання правил фен-шуй, відповідність мистецтва та архітектури традиційним релігійним віруванням, філософії та особливості соціально-політичного устрою держави, Квінтесенцією традиційних ознак давньокитайської архітектури є ансамбль імператорського Забороненого міста в Китаї, головними спорудами якого є три основні церемоніальні зали Тайхедянь (Верховної Гармонії) (кит. 太和殿), Чжунхедянь (Повної Гармонії) (кит. 中和殿) і Баохедянь (Збереження Гармонії) (кит. 保和殿). Крім них, до складу ансамблю входили розташовані за певною соціально-політичною ієрархією палацові споруди, храми і святилища. Через свою оригінальність традиційна китайська архітектура справила значний вплив на філософію, мистецтво і архітектуру європейських країн, починаючи з ХVII століття. Саме китайській архітектурно-мистецькій традиції завдячує своєю появою стиль шинуазрі, або шинуазері (від фр. сhinoiserie, букв. китайщина), різновид течії орієнталізму, який зародився під впливом діяльності Ост-Індської торговельної компанії, виготовлення делфтських фаянсових виробів і голанських лакових меблів в китайських традиціях, виразився в трансформації традиційних прийомів середньовічного китайського мистецтва і архітектури в мистецтві та архітектурі Європи переважно в ХVIIІ столітті. Стиль шинуазрі по суті являв собою наслідування східного мистецтва і архітектури взагалі, екзотики Сходу взагалі, не обмежуючись лише безпосередньо китайськими традиціями. Згодом китайські впливи відчувалися у більш пізніх стилях історизму і модерну. Разом з тим, європейські варіації не можуть вважатись точним втіленням китайських архітектурно-мистецьких і дизайнерських традицій, враховуючи довільне використання форм і мотивів від китайського філософсько-релігійного символічного підґрунтя, іншу поліхромію і спрощеність форм і декору. |
|
| Publisher |
National Aviation University
|
|
| Contributor |
—
— — |
|
| Date |
2019-12-20
|
|
| Type |
—
— — |
|
| Format |
application/pdf
|
|
| Identifier |
http://jrnl.nau.edu.ua/index.php/Design/article/view/14353
10.18372/2415-8151.17.14353 |
|
| Source |
Теорія та практика дизайну; № 17 (2019); 152-169
Теория и практика дизайна; № 17 (2019); 152-169 Theory and practice of design; № 17 (2019); 152-169 |
|
| Language |
uk
|
|